<< Главная страница

Вогник



Категории Андрiй Малишко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал В вечiрню годину, де в зорях долина. Де вогником свiтиться дiм, Шумить пiд вiкном молода тополина. Неначе у серцi моïм. Там юнiсть ходила у росах до хати I жеврiла цвiтом вона, Там батько не спить i задумалась мати, Ота, що у свiтi одна. Синiв виростали, не зводили з ока. Любили в життi над усе, Шумить пiд вiкном тополина висока, Мов звiсточку дальню несе. А вогник ïм сяє, мов спогад про сина, Не все ж повертає назад. I журиться вiкнами наша хатина, I шепче задумливий сад. Та де б не ходив я в далекiй дорозi, В чужiм чи у рiднiм краю, Я згадую вогник у тихiй тривозi I рiдну хатину свою. Бо дивляться в далеч засмученi очi, Хоч тiнь там моя промайне, Бо свiтиться вогник у темнiï ночi. Мов кличе додому мене! Коментар Вогник у рiднiй оселi... Там батько й мати в тривозi очiкують сина чи доньку. Спочатку зi школи, з прогулянки, з першого побачення, потiм — з далекоï дороги. Всiм, хто бачить той вогник, хто прямує до нього, кого вiн кличе, теплом зiгрiвається серце — ïх там чекають, ïх люблять, про них турбуються. Тож не можна забувати дороги до рiдного дому, не можна не думати про найближчих людей — батька й матiр, слiд частiше вiдвiдувати ïх, надсилати звiсточки, адже завжди вони вдивляються, чи не майне за вiкном хоч тiнь ïхнiх уже дорослих сина чи доньки, котрi для них завжди залишатимуться дiтьми.

Метки Вогник, АНДРIЙ МАЛИШКО, МИ, УКРАÏНЦI, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, МИ — УКРАÏНЦI, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Вогник


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация